Про мене

Мене звати Михайло Шлапацький. Я психолог в навчанні, працюю в гештальт-підході та навчаюся в Академії Ігоря Погодіна. Паралельно здобуваю третю вищу освіту за спеціальністю «Психологія».

Мій шлях у психологію почався не з бажання просто опанувати професію. Він почався з цікавості до людини — її внутрішнього світу, переживань, стосунків, виборів і тих моментів, коли ми ніби живемо своїм життям, але водночас перестаємо чути самих себе.

Для мене психологія — це не про готові поради та універсальні рецепти. Я не вважаю, що психолог має прожити життя людини замість неї або сказати, як їй правильно жити. Моя роль — бути поруч у тому місці, де іноді складно залишатися наодинці із собою. Допомогти почути власні почуття, краще зрозуміти свої потреби, побачити повторювані сценарії та поступово повернути собі можливість робити власний вибір.

Чому саме гештальт?

Мені близький гештальт-підхід тому, що він повертає людину в живий контакт із собою та своїм життям.

Ми часто знаємо, як «треба».
Знаємо, чого від нас очікують.
Знаємо, якими нас хочуть бачити інші.
Але іноді зовсім не знаємо, чого хочемо ми самі.

У терапії мені важливо досліджувати саме це: що відбувається з людиною тут і зараз, що вона відчуває, чого потребує, як будує стосунки, де стримує себе, де втрачає контакт із власними бажаннями та що заважає їй жити так, як насправді хочеться.

Навіщо я займаюся цією роботою

Я прийшов у цю професію з любові. Мені важливо бачити, як людина поступово стає ближчою до себе. Як замість постійної боротьби з собою з’являється прийняття. Як там, де роками були тривога, самокритика або нерозуміння, поступово з’являються ясність і внутрішня опора.

Я вірю, що психологія — це не про те, щоб стати «ідеальною версією себе». Це про те, щоб стати більш живим, справжнім і вільним у власному житті. Саме тому я продовжую навчатися, розвиватися і поглиблювати свої професійні знання.

Якщо ви зараз перебуваєте в періоді змін, внутрішньої кризи, складних стосунків або просто відчуваєте, що більше не хочете жити «на автоматі» — можливо, настав час трохи зупинитися і прислухатися до себе. Іноді для цього достатньо, щоб поруч була людина, яка справді слухає.